Помилка, яка призвела до непоправного - 28 Травня 2013 - Блог - Шпиколоський НВК
Вітаємо Вас Гість | RSS
Реєстрація | Вхід

Темы для Юкоз

Поділитися

Найблищі події
9-10.10.2015р. - Конкурс з інформатики “Бобер-2015”(2-11 кл.) 04.12.2015р. - Міжнародний математичний конкурс “Кенгуру”(2-11 кл.)

Меню сайту

Розпорядок роботи

І семестр:
з 1 вересня по 30 грудня
Робочі суботи:
06.09 за 20.10
13.09 за 21.10
20.09 за 22.10
27.09 за 23.10
04.10 за 24.10
11.10 за 27.10
18.10 за 28.10
Канікули та вихідні
20.10 по 28.10 /вихідні/
29.10 по 09.11 /осінні/
31.12 по 11.01 /зимові/


Форма входу

Категорії розділу
Блог вчителя історії [3]
Блог вчителя Української мови та літератури [2]

Пошук

Календар
«  Травень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

Архів записів

Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 102

Друзі сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » 2013 » Травень » 28 » Помилка, яка призвела до непоправного
12:50
Помилка, яка призвела до непоправного
Йшов 1944 рік. Лінія німецько-радянського фронту все ближче підходила до західних кордонів СРСР, а більшовицьке керівництво все частіше засилало терористичні групи за лінію фронту. Під Москвою вже давно інтенсивно працювала спецслужба, яка готовила диверсійні групи для того, щоб засилати тип ворога.
Одна з таких диверсійних груп діяла в більшовицькому партизанському загоні Дмитра Медведєва. Диверсантів добре вишполювали. Тих, кого закидали за лінію фронту в Західну Україну, вчи[/size]ли місцевої говірки, звичаїв, традицій і таке інше. Одну з таких диверсійних груп було послано з завданням добратися до Карпат, тобто на Станіслаіщину (тепер Івано-Франківщина) і підірвали нафтодобувні вежі, щоб таким чином позбавити гітлерівську армію паливно-мастильних матеріалів. Група, яку очолював І. Крутіков, уже кілька тижднів рейдувала по тереторії західних областей України. Вона пробиралась крізь села, минаючи людні дороги і магастралі. Пересувались вони по тереторії України на санях запряжених кіньми, яких забирали в українськи господарів.
Надвечір 13 січня 1944 року група під керівництвом уже названого Крутікова заїхала на хутір Коропчик (тепер Золочівського району, належить до Сновицької сільської ради). Господарі саме готувались до Сторого Нового року. Діти вчилися віншувати. Непрохані гості попросились до хати на ночівлю. Вони розташувалися в кількох господарствах і, видаючи себе за воїнів УПА, колядували українські колядки, спілкувались українською мовою, місцевою говіркою. Після нічного відпочинку вони планували вранці 14 січня вирушити в дорогу за маршутом: Коропчик - Ремезівці - Скажениця - Дунаїв(у Дунаєві планували підірвати залізничну колію сполучення Львів-Бережани), а далі - Рогатин, а це вже терени Станіславщини. Кінцевий пункт - Долина. (Із спогадів Дмитра Медведєва із книги "Сильний духом").
Уже ввечері 13 січня про, так званих, "українських партизанів", які розмістилися на хуторі, стало відомо жителям села Ремезівці. На нараду зібралася керівна верхівка місцевої самооборони, яка вирішила про переїзді групи через село попросити у них документи, які б засвідчили їхню приналежність до українського націоналістичного підпілля. Рано- вранці група Крутікова розмістившись на декількох санях, попід сноведецькою горою поїхали в напрямку села Ремезівці. В'їхавшись в село по вулиці Малинівській, група повернула на вулицю Вовкову, де їх зупинили члени самооборони: Василь Чіпак (керівник групи), Василь Босак, Михайло Босак, матвій Сорочак, Омелян Чіпак, Григорій Босак та інші.
Чи то брак військового досвіду, чи, можливо, тактична помилка призвели до трагічних наслідків.
На мою думку, аналізуючи ці події з дослідницької точки зору, це була тактична помилка. Не потрібно було давати за вимогою Крутікова 5 хвилин на нараду. А події відбувалися саме так. Коли члени самооборони запитали хто старший, до них підійшов Крутіков і придставився як старший групи. Йому запропонували представити документи і скласти зброю. Він попросив 5 хвилин на нараду для обговорення даної пропозиції. Давши згоду на цю пропозицію, самооборонці припустились непоправної помилки. Повершувшись спиною до самооборонців, підійшовши ближче до своєї групи, поглядом очей командир більшовицького загону наказав хто з них має першим пострілом знищити вогневі точки противника. Розвернувшись на 180 градусів, Крутіков дав команду "Вогонь", і в цю ж мить були виведені з актового бою всі, хто стояли на вогневих точках і мали захищати своїх друзів. Від куль більшовицького окупанта впали активні члени самооборони, патріоти України, члено ОУН, а саме Василь Чіпак, Василь Босак, Михайло Босак, Матвій Солрочак, Омелян Чіпак. Це була велика втрата не тільки для жителів села Ремезівці, але для всієї спільноти ОУН. Повернувшись у село більшовицькі партизани пограбували місцевих жителів, забравши в них подушки, перини, закутавши ними пораниних, біля полудня вирушили на Дунаїв. Однин їз легко поранених червоних партизанів, Корінь добрався на хутір Диберні, біля Шпиколос, заховався в стодолі на сіні в господаря Михайла Колішки. Про це стало відомо членам самооборони села і за прямою вказівкою командира самооборони Я. О. Карванського він був доставлений у штаб самооборони села Ремезівці.
Після нового року ціле село вийшло відпроводжати своїх синів на вічний спочинок. Обряд поховання відслужив о. Бачинський, парох місцевої церкви. На горбку біля церкви в Ремезівцях, де лише дерева гомоніли свою пісню про минуле, виросла спільна могила, де похоронили тих, що віддали своє життя за Україну. Доля інших членів ремезівцівської самооборони склалася по-різному. Дехто з них, хто вижив після цього пекла, подався на захід, створили свої сім'ї і тільки в спогадах і жахливих снах до них приходять події, які вони пережили 14 січня 1944 року, втративши своїхз рідних і близьких.
Тих, хто залишився після приходу "визволителів", неоминула тяжка доля політв'язня. Вони одержали від 10 до 25 років таборів. Після відбуття строку повернулися в Ремезівці, створили сім'ї, виростили дітей, залишивши себе в них, самі відійшли у кращі світи.
Записано із спогадів жителя села Ремезівці Ігоря Гевка.
Богдан ГУЛЯК, читель історії Шпиколоської ЗОШ
Категорія: Блог вчителя історії | Переглядів: 197 | Додав: Oxana♥ | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]